Інтереси влади традиційно обслуговують неталановиті письменники, ― Андрій Курков
Суспільство
Інтереси влади традиційно обслуговують неталановиті письменники, ― Андрій Курков
19:35 22.04.2016
359
Розповісти друзям

У день відкриття «Книжкового Арсеналу─2016» відомий український письменник Андрій Курков разом з перекладачкою з німецької мови Нелею Ваховською презентував книгу австрійської письменниці і журналістки Сюзанни Шолль «Емма мовчить». А менше ніж через дві години після цього Курков взяв участь в презентації фотокниги «White Angel» фотографа Нільса Акермана.

У перерві між цими двома заходами slavpeople.com поспілкувалися з Андрієм Курковим про Чорнобиль, тенденції сучасної української літератури і про книгу «Іловайськ» письменника Євгена Положія.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Львiвська гастроль Джімі Хендрікса»

― Андрію Юрійовичу, розкажіть про особисто «ваш» «Книжковий Арсенал». У яких проектах берете участь?

― У перший день «Книжкового Арсеналу» ми провели круглий стіл ― дискусію про чорнобильську зону. Один закордонний фотограф раніше побував в Славутичі, створив про це місто фотокнигу, до якої я написав есе. Про Чорнобиль, як правило, згадують в круглі дати з дня катастрофи.

― Ви, наскільки відомо, в зоні відчуження бували не раз.

― Так. Наприклад, до 20-річчя від дня катастрофи в британському виданні «New Statesman» мене попросили з'їздити туди і написати великий репортаж про місця, які люди змушені були покинути. Приблизно раз на десять років ця тема повертається. Але зараз в світі, звичайно, на слуху інші події. тим не менш, я знаю, що тема Чорнобиля дуже близька для японців. Я якось возив японських журналістів в Брусилівський район Житомирської області. Туди, де живуть переселенці із зони відчуження. У групі журналістів була людина, яка раніше жила біля атомної станції Фукусіма. І коли він спілкувався в селі з бабусею-переселенкою, то плакав, цілував їй руки. Після переїзду з Чорнобиля вона залишилася сама. Так і жила в самоті.

Мій особистий досвід з Чорнобилем ― і відсторонений, і в той же час залучений. Коли сталася катастрофа, я як раз служив в армії в Одесі. Пізніше попросив перевести мене в Київ, де жили мої батьки і брат. Тоді і спостерігав, постфактум.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Щоденник Майдану»

― Давайте повернемося до подій «Книжкового Арсеналу». Тут на дискусіях багато говорять про тренди сучасної української літератури. А які на ваш погляд в ній зараз помітні основні тенденції?

― Зараз помітні не тільки тренди. Зараз також змінюється обличчя української літератури. Традиція аполітичності змінюється традицією політизованості. Легкий гумор стає гумором анархістським, скептичним. З'являється більше літератури нон-фікшн. А це значить, що зараз люди більше шукають роздумів, ніж сюжетів. Я пов'язую це з особливістю часу. Думаю, коли напруга в суспільстві спаде, люди будуть знову шукати сюжети, а роздуми відкладуть убік.

― Політизованість літератури ― це такий «мінус-тренд»?

― Ні. Це буде «мінус-трендом», якщо політизованість мистецтва залишиться після того, як політична ситуація знову стане стабільною. У нас є приклад, як не треба створювати літературний простір: російська література не поміняла свою парадигму, коли розпався СРСР. Адже це саме радянська література повинна була виховувати радянського патріота, а з розпадом радянського союзу література залишилася такою, якою і була. Вона перестала (за винятками, звичайно) відповідати особливостям свого часу.

Андрей Курков / Фото: slavpeople.comАндрій Курков / Фото: slavpeople.com 

— А ось в Україні давно відмовилися від заангажованої, лояльної до влади літератури. Наша література стала вільною: влада на неї плювала, а література плювала на владу. Це і сформувало покоління молодих людей, які в дев'яностих вільно писали про секс, наркотики і рок-н-рол. Не звертаючи, правда, уваги на проблеми корупції. А зараз через війну оголилися нові проблеми. Більше пишуть про війну, більше звертають увагу на проблеми політики. Особисто я думаю, це теж тимчасово. Адже у нас традиційно неталановиті письменники обслуговували інтереси влади. А обдаровані, як правило, пишуть відсторонено і про що самі хочуть. Але і не реагувати на події теж неможливо, адже є ще актуальність того, що відбувається.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Садівник з Очакова»

― З актуального ― зараз багато пишуть про війну?

― У цьому жанрі бачимо два підходи. Перший ― те, як писав свій роман «Іловайськ» Євген Положій. Опитав сотні військових і цивільних очевидців, сформував художню канву і наклав на неї реальні події. Другий підхід ― це те, як писав свій «Аеропорт» Сергій Лойко. Це не український письменник, і книга у нього перш за все вийшла як фон для голлівудського кіно. Такий собі комерційний полутреш. Але ось «Іловайськ» Жені Положія ― це багатогранна мозаїка: реальні прізвища, реальні місця.

— А "Іловайськ" ― мозаїка з десятками. Реальні прізвища, реальні місця, художній фон. Такі книги, як у нього, в Україні будуть читати не тільки зараз, а й через багато-багато років.

― Ви якось сказали, що будь-яка війна, поки вона не закінчилася, романтизується. А згодом ― міфологізуєтья. Якою на ваш погляд буде військова література в майбутньому?

― Цікаво, що спочатку в суспільстві відбулася романтизація батальйонів добровольців. Зараз вже вони міфологізуються, стають образами вічними. А романтизація ЗСУ ще не відбулася. Думаю, цьогму ще доведеться статися.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Куля знайшла героя»

— Війна на Донбасі відправила в свідомість людей в далеке минуле Другу світову. Вона природним чином зняла актуальність з Другої світової і перетягнула її на себе. До подій на Донбасі через 50 років будуть ставитися так, як в кінці радянської епохи ми ставилися до Другої світової. Раніше в пам'яті та війна була дуже живою: у кожного є родичі, які або загинули, або пропали безвісти в 40-х роках. Тепер живою стала війна теперішня. Пізніше вона ще більше буде ставати предметом для сюжетів книг, фільмів. ...І для мистецтва в цілому теж.

Андрей Курков / Фото: slavpeople.comАндрій Курков / Фото: slavpeople.com

— Звичайно. Мені особливо думати над тим, який старт дав Майдан для мистецтва. Там, в наметах, зароджувалося мистецтво, яке проявило себе пізніше. Адже під час революції елемент анархізму в мистецтві був мінімальним. Але він став явним з початком війни. Сьогодні від Антіна Мухарського я отримав його книгу «Казки руського міра». Це феномен нашої культури. Це те, що раніше прийнято було називати контркультурою. Майдан створив нову українську символіку. Думаю, в майбутньому наше мистецтво запам'ятається саме таким, постмайданним.

матеріал підготувала
sp-books експерт Катерина Гончарова

Цікаве в розділах на сайті
Два дні, одна ніч (Deux jours, une nuit)
2014, Бельгія, Франція, Італія
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький