Інтереси влади традиційно обслуговують неталановиті письменники, ― Андрій Курков
Суспільство
Інтереси влади традиційно обслуговують неталановиті письменники, ― Андрій Курков
19:35 22.04.2016
308
Розповісти друзям

У день відкриття «Книжкового Арсеналу─2016» відомий український письменник Андрій Курков разом з перекладачкою з німецької мови Нелею Ваховською презентував книгу австрійської письменниці і журналістки Сюзанни Шолль «Емма мовчить». А менше ніж через дві години після цього Курков взяв участь в презентації фотокниги «White Angel» фотографа Нільса Акермана.

У перерві між цими двома заходами slavpeople.com поспілкувалися з Андрієм Курковим про Чорнобиль, тенденції сучасної української літератури і про книгу «Іловайськ» письменника Євгена Положія.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Львiвська гастроль Джімі Хендрікса»

― Андрію Юрійовичу, розкажіть про особисто «ваш» «Книжковий Арсенал». У яких проектах берете участь?

― У перший день «Книжкового Арсеналу» ми провели круглий стіл ― дискусію про чорнобильську зону. Один закордонний фотограф раніше побував в Славутичі, створив про це місто фотокнигу, до якої я написав есе. Про Чорнобиль, як правило, згадують в круглі дати з дня катастрофи.

― Ви, наскільки відомо, в зоні відчуження бували не раз.

― Так. Наприклад, до 20-річчя від дня катастрофи в британському виданні «New Statesman» мене попросили з'їздити туди і написати великий репортаж про місця, які люди змушені були покинути. Приблизно раз на десять років ця тема повертається. Але зараз в світі, звичайно, на слуху інші події. тим не менш, я знаю, що тема Чорнобиля дуже близька для японців. Я якось возив японських журналістів в Брусилівський район Житомирської області. Туди, де живуть переселенці із зони відчуження. У групі журналістів була людина, яка раніше жила біля атомної станції Фукусіма. І коли він спілкувався в селі з бабусею-переселенкою, то плакав, цілував їй руки. Після переїзду з Чорнобиля вона залишилася сама. Так і жила в самоті.

Мій особистий досвід з Чорнобилем ― і відсторонений, і в той же час залучений. Коли сталася катастрофа, я як раз служив в армії в Одесі. Пізніше попросив перевести мене в Київ, де жили мої батьки і брат. Тоді і спостерігав, постфактум.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Щоденник Майдану»

― Давайте повернемося до подій «Книжкового Арсеналу». Тут на дискусіях багато говорять про тренди сучасної української літератури. А які на ваш погляд в ній зараз помітні основні тенденції?

― Зараз помітні не тільки тренди. Зараз також змінюється обличчя української літератури. Традиція аполітичності змінюється традицією політизованості. Легкий гумор стає гумором анархістським, скептичним. З'являється більше літератури нон-фікшн. А це значить, що зараз люди більше шукають роздумів, ніж сюжетів. Я пов'язую це з особливістю часу. Думаю, коли напруга в суспільстві спаде, люди будуть знову шукати сюжети, а роздуми відкладуть убік.

― Політизованість літератури ― це такий «мінус-тренд»?

― Ні. Це буде «мінус-трендом», якщо політизованість мистецтва залишиться після того, як політична ситуація знову стане стабільною. У нас є приклад, як не треба створювати літературний простір: російська література не поміняла свою парадигму, коли розпався СРСР. Адже це саме радянська література повинна була виховувати радянського патріота, а з розпадом радянського союзу література залишилася такою, якою і була. Вона перестала (за винятками, звичайно) відповідати особливостям свого часу.

Андрей Курков / Фото: slavpeople.comАндрій Курков / Фото: slavpeople.com 

— А ось в Україні давно відмовилися від заангажованої, лояльної до влади літератури. Наша література стала вільною: влада на неї плювала, а література плювала на владу. Це і сформувало покоління молодих людей, які в дев'яностих вільно писали про секс, наркотики і рок-н-рол. Не звертаючи, правда, уваги на проблеми корупції. А зараз через війну оголилися нові проблеми. Більше пишуть про війну, більше звертають увагу на проблеми політики. Особисто я думаю, це теж тимчасово. Адже у нас традиційно неталановиті письменники обслуговували інтереси влади. А обдаровані, як правило, пишуть відсторонено і про що самі хочуть. Але і не реагувати на події теж неможливо, адже є ще актуальність того, що відбувається.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Садівник з Очакова»

― З актуального ― зараз багато пишуть про війну?

― У цьому жанрі бачимо два підходи. Перший ― те, як писав свій роман «Іловайськ» Євген Положій. Опитав сотні військових і цивільних очевидців, сформував художню канву і наклав на неї реальні події. Другий підхід ― це те, як писав свій «Аеропорт» Сергій Лойко. Це не український письменник, і книга у нього перш за все вийшла як фон для голлівудського кіно. Такий собі комерційний полутреш. Але ось «Іловайськ» Жені Положія ― це багатогранна мозаїка: реальні прізвища, реальні місця.

— А "Іловайськ" ― мозаїка з десятками. Реальні прізвища, реальні місця, художній фон. Такі книги, як у нього, в Україні будуть читати не тільки зараз, а й через багато-багато років.

― Ви якось сказали, що будь-яка війна, поки вона не закінчилася, романтизується. А згодом ― міфологізуєтья. Якою на ваш погляд буде військова література в майбутньому?

― Цікаво, що спочатку в суспільстві відбулася романтизація батальйонів добровольців. Зараз вже вони міфологізуються, стають образами вічними. А романтизація ЗСУ ще не відбулася. Думаю, цьогму ще доведеться статися.

Читайте на spbooks: Андрій Курков «Куля знайшла героя»

— Війна на Донбасі відправила в свідомість людей в далеке минуле Другу світову. Вона природним чином зняла актуальність з Другої світової і перетягнула її на себе. До подій на Донбасі через 50 років будуть ставитися так, як в кінці радянської епохи ми ставилися до Другої світової. Раніше в пам'яті та війна була дуже живою: у кожного є родичі, які або загинули, або пропали безвісти в 40-х роках. Тепер живою стала війна теперішня. Пізніше вона ще більше буде ставати предметом для сюжетів книг, фільмів. ...І для мистецтва в цілому теж.

Андрей Курков / Фото: slavpeople.comАндрій Курков / Фото: slavpeople.com

— Звичайно. Мені особливо думати над тим, який старт дав Майдан для мистецтва. Там, в наметах, зароджувалося мистецтво, яке проявило себе пізніше. Адже під час революції елемент анархізму в мистецтві був мінімальним. Але він став явним з початком війни. Сьогодні від Антіна Мухарського я отримав його книгу «Казки руського міра». Це феномен нашої культури. Це те, що раніше прийнято було називати контркультурою. Майдан створив нову українську символіку. Думаю, в майбутньому наше мистецтво запам'ятається саме таким, постмайданним.

матеріал підготувала
sp-books експерт Катерина Гончарова

Цікаве в розділах на сайті
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький
Джейсон Борн
2016, Великобритания, Китай, США