Історія кіно має свої злети і падіння, — Тьєррі Фремо
Суспільство
Історія кіно має свої злети і падіння, — Тьєррі Фремо
17:29 10.05.2016
272
Розповісти друзям

Невдовзі відкриється Каннський кінофестиваль, нагадує спеціальний кореспондент euronews на Каннському кінофестивалі Фред Понсар. Він поспілкувався із Тьєррі Фремо, арт-директором заходу, який у свою чергу розповів про фестиваль, який буде проходити з 11 по 22 травня, і не тільки.

Тьєррі Фремо

Почав працювати у Інституті Люм‘єр у Ліоні 1983 році.

Став директором Інституту у 1995 році.

Художній керівник Каннського кінофестивалю з 2000 року, арт-директор — з 2007 року.

Засновник і організатор Фестивалю Люм‘єр у Ліоні з 2009 року. Мартін Скорсезе — його торішній лауреат.

— Щоб не топтати червону доріжку, ми зустрілися у Ліоні, в Інституті Люм‘єр. Саме тут батьки кіномистецтва — брати Люм‘єр продемонстрували свою першу стрічку «Вихід робітників з фабрики». Тьєррі Фремо, дякую, що знайшли час для розмови, та ще у такому історичному місці! Давайте поглянемо на Вашу справу у Каннах з точки зору футбольного тренера — а це один з Ваших улюблених сидів спорту — Ви щороку відбираєте фільми для показу на фестивалі, як гравців для матчу. Це тяжка справа?

— Так, серце крається щороку! Рішення щодо фільмів складно ухвалювати. Ми маємо 1800 стрічок. Не скажу, що вони всі геніальні, але 200–300 з них цілком можна було б ставити до програми. А у реальності ми можемо включити у перегляд фестивалю лише 50 фільмів. З них за власне Золоту пальмову гілку будуть боротися 20 стрічок. У будь-якому разі щороку за рамками програми лишається дуже багато фільмів, які нам сподобалися, і які ми хотіли б взяти, але просто фізично не здатні. Критики нам тоді кажуть: «Ви весь час берете одних і тих самих!» І це, до певної міри, правда. Так, ми переглянули 1800 стрічок, відібрали фільми Кена Лоуча, братів Дарденн та Вуді Аллена. Справді — одні і ті самі. Але як давати шанс молодим режисерам показати себе, не віддаючи належне майстрам кіно?

— На презентації офіційної програми Ви сказали, що цього року буде цілий букет зірок?

— Так, але скажу, що справа не лише у тому, що на фестиваль приїде багато зірок, а у тому, що у відібраних фільмах головні ролі виконують зірки. Насправді, поняття «зірка» на сьогодні дуже нечітке. Коли можна казати про людину, що вона — зірка? Якщо Ви погоду ведете на телебаченні? Якщо Ви були у якомусь реаліті-шоу? Так, теж зірка. У нас цього року будуть Джулія Робертс та Джордж Клуні, які знялися у фільмі Джоді Фостер — вона режисер, а не зіркова актриса у даному випадку. Ми також побачимо цього року Марійон Котіяр, яка знялася у фільмах молодих канадських режисерів Ксав‘є Долана та Ніколь Гарсія. Це два дуже різні митці, різні типи кіно. Також цікавий кар‘єрний хід у Крістен Стюарт. Вона знялася у головній ролі за дуже малий гонорар у фільмі Вуді Аллена — але у нього всі актори мало заробляють. І паралельно — вона також зіграла роль у стрічці Олів‘є Ассаяса. Там вона молода американка, яка живе в Парижі і весь свій час час витрачає на написання СМСок. Усі ці актори будуть гостями фестивалю, отже, бачите, скільки зірок! Але відбирали ми передовсім фільми!

— Утім, будуть і відсутні. Скорсезе не приїде, наприклад. Або Кустуріца. Його фільм не відібрали на фестиваль?

— Стрічки цих режисерів просто не готові. Новий фільм Скорсезе виходить у грудні 2016 року. Йому лишили так багато часу на пост-продакшн, він весь його використав! Те саме з Кустуріцею. Він 3–4 роки знімав фільм, наразі показав мені досить довгу версію, вона неготова до широкої аудиторії. Зараз іде монтаж, думаю, ми побачимо його фільм восени.

— Як Каннському фестивалю вдається зберігати репутацію найгламурнішого та найбільшого?

— Каннський фестиваль стоїть на кількох стовпах, так би мовити. По-перше, це автори фільмів. Тобто, коли Ви їдете до Канн, то знаєте, що побачите тут найкраще з кращого. Звісно, інколи ситуація складається так, що не все готове на момент фестивалю. Ми саме це сказали як Скорсезе, так і Кустуріці. Другий момент — це справді гламурний стиль фестивалю. По-третє, не слід забувати, що наш фестиваль – високо професійний майданчик для кіноіндустрії. Люди приїжджають сюди не просто подивитися фільми чи позасмагати. Ні, тут багато працюють: тут зустрічаються дистрибутори, продюсери, режисери, люди з реклами, люди з телебачення. Тобто всі, чия робота тим чи іншим чином пов‘язана з кіно. Мушу вжити ту англійський вислів, але Канни — це «the place to be», тобто, обов‘язкове до відвідин місце.

Читайте також: Іггі Поп знявся у проморолику еко-кампанії H&M

— Щороку на фестивалі можна спостерігати той чи інший тренд. Цього року з 21 фільму програми, 14 — з Європи.

— Одне важливе запитання, яке ставлять перед собою кінематографісти сьогодні, таке: «Чи є взагалі сенс робити кіно зараз, у добу серіалів та інтернету?» Скажу одразу, що така постановка питання — не дуже коректна. Серіали — це також кінематограф. Бо мова телебачення у чистому вигляді — це новини, інформація, прямі включення, коментарі спортивних подій. А серіали — це кіно. Насправді, треба по-іншому ставити питання: чи варто займатися кінематографом сьогодні? Наприклад, у Китаї економічне зростання сповільнюється, але нові кінотеатри відкриваються щотижня. Минулого року у тій країні було найбільше глядацьких місць. Тобто, у Китаї думають не тільки про економіку, але і про кіно.

— Повернемося до фестивалю. Як Ви організовуєте свій час у ці гарячі дні? Вам потрібно зустрічатися з журі, з режисерами… Як виглядає день боса фестивалю?

— Я приходжу на роботу о 9-ій ранку. О 10-ій починаються прес-конференції, зустрічі з журналістами, приходять учасники фестивалю, може бути фотосесія. Я презентую фільми. Для мене дуже важливо зустрічатися з людьми, яких я запрошую на фестиваль. У мене маса рандеву, інтерв‘ю з іноземними гостями. Я спілкуюся з членами журі і не завжди лише про кіно, але й просто про погоду. О 12-ій — обід. Ми запрошуємо на нього президента фестивалю, П‘єра Лескюра, інших важливих гостей. Ввечері — ще інші святкові чи урочисті заходи, зустрічі з митцями, людьми з кіноіндустрії. Мені часто доводиться лягати о 3-ій ночі. Треба поспати хоча б годин п‘ять, аби нормально працювала голова.

— Каннський фестиваль — це гламур, блиск, а останнім часом додався ще і певний елемент рок-н-ролу. Ми вже чули Боно. Цього року тут будуть показувати фільм про Іггі Попа — його зняв Джим Джармуш. Віддадуть шану пам‘яті Прінса.. Хто привніс цей рок-н-рол у фестиваль?

— Музика важлива для нашого фестивалю. Наприклад, візьміть трек з «Карнавалу тварин» Сен-Санса, який ми використовуємо, коли гості ідуть червоною доріжкою. На 60-річчя фестивалю справді приїжджав гурт U-2, виступав перед величезною аудиторією. Так, цього року буде документальний фільм «Іггі Поп», згадаємо про Боуї та Прінса, правда, як саме, ще не вирішили.

— І наприкінці інтерв‘ю: Ви керуєте відбором фільмів вже 15 років. Який Ваш найприємніший спогад?

— Знаєте, я завжди казав, що моїми найкращими були мої найперші спогади. Фільм База Лармана «Мулен Руж». Пригадую, як вперше піднявся сходами, вкритими червоним килимом. Я піднімався разом з Ніколь Кідман, ми відтоді дуже тісно здружилися і приятелюємо. Вона — такий собі талісман для мене. У мене завжди лишаються тільки найкращі спогади, хоча, звісно, буває по-різному. Історія кіно має свої злети та падіння. І саме у цій різноманітності і є певна краса. Згодом починаєш розуміти, що саме моменти страждань, гіркоти, невдоволення, імовірно, і були найцікавішими!..

Дивіться на spfilms: Мулен Руж (2001)

Цікаве в розділах на сайті
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький