Світ на стимуляторах: історія американського успіху
Суспільство
Світ на стимуляторах: історія американського успіху
16:00 17.06.2016
259
Розповісти друзям

Протягом останніх п'яти років Америка в буквальному сенсі працює на амфетамін, а якщо конкретніше, вона працює на «Аддеролл» (декстроамфетамин), «Віванс» (ліздектсамфетамін), «Концерту» (метилфенидат) та інші препарати, які зазвичай використовуються для лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ).

Adderall (amphetamine and dextroamphetamine) // Фото: www.themash.com

Adderall (amphetamine and dextroamphetamine) // Фото: www.themash.com

Повідомлення про зростаючу «епідемію» вживання препаратів на основі амфетаміну в Сполучених Штатах останнім часом з'являлися з різних несподіваних місць і від безлічі людей: від спортсменів і голлівудських актрис до лякливих учнів коледжу і письменників. Також не бракувало викриттів і особистих зізнань споживачів стимуляторів.

Проте, найбільш тривожними з усіх доповідей, виявилися ті, мова в яких йде про використання СДУГ-препаратів на робочому місці, а частіше за інших, намагаючись не відставати від конкурентів, подібними препаратами серед молодих фахівців зловживають торговці з Уолл-стріт, інженери, програмісти, стоматологи, медсестри і адвокати.

Фото: wikihow.com«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Також відомо безліч випадків з летальним результатом через змішування стимуляторів з алкоголем і іншими препаратами. Незважаючи на те, що точну кількість осіб, що вживають амфетамін, відстежити досить складно, відомо, що станом на 2015 рік, виробництво СДУГ-препаратів принесло фармакологічним компаніям близько $13 млрд, а згідно з доповіддю IBISWorld, до 2020 року галузь зросте до $17,5 млрд. Щоб розглянути ці цифри в перспективі, досить привести в приклад каву ― найпопулярніший стимулятор в США, продажі якого приносять $30 млрд на рік.

Раніше синдром дефіциту уваги і гіперактивності, як діагноз серед дорослого населення навіть не розглядалося. Доступ дорослого населення до СДУГ-препаратів відкрився лише тільки після 2006 року, коли один з психіатричних журналів опублікував дослідження, де стверджувалося, що 4,4% дорослого населення США мали СДУГ. Згідно з результатами Національного дослідження споживання наркотиків від 2013 року, близько 10% дорослих американців використовують стимулятори, які відпускаються за рецептом.

Дехто вважає, що причиною збільшення кількості СДУГ-діагнозів є маркетинг, до того ж постійний потік рецептів не показує жодних ознак уповільнення. Проте заперечувати небезпеки, пов'язані з поширеністю цих препаратів в американському суспільстві, особливо серед дорослих, стає все складніше.

Фото: wikihow.com

«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Згідно зі звітом Адміністрації наркотичних і психіатричних служб (SAMHSA), кількість виїздів швидкої, викликаних неправильним використанням СДУГ-препаратів в період з 2005 по 2010 рік зросли більш ніж в два рази. Зловживання стимуляторами в університетських містечках стало настільки буденним явищем, що Весліанський університет та інші відомі наукові установи спробували повністю їх заборонити.

♦♦♦

Але сучасні звіти, як правило, говорять про використання стимуляторів в трудових колективах, як про щось нове. Проте, ці препарати супроводжували працю американців протягом багатьох років.

Історія використання стимуляторів на робочому місці бере свій початок в Новому Орлеані кінця 1880-х років. За словами історика Девіда Коутрайта, новоорлеанські вантажники, здійснюючи розвантаження нескінченної низки пароплавів, часто працювали без перерви до 70-ї години, а зупиниться їм заважав кокаїн. Незабаром після того, як докери дізналися про його «надлюдські ефекти» ця «звичка», поширилася по всьому Півдню США: серед працівників бавовняних плантацій, залізничних трудових таборів і будівельних майданчиків. Всі ці місця майже повністю були заповнені колишніми чорношкірими рабами.

Фото: wikihow.com

«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Як відомо, до початку громадянської війни рабство було основою економіки Півдня, але рабські умови праці зберігалися там довгий час і після її закінчення, пише економіст Джей Пі Мандл. Після кількох випадків насильства, що виникли на тлі масового вживання кокаїну, препарат став розглядатися як небезпека, пов'язана з чорношкірими, породивши ганебний і сенсуалістичний заголовок у Нью-Йорк Таймс: «Дияволи негритянського кокаїну ― нова південна загроза» (Negro сocaine fiends are a new southern menace).

Negro Cocaine Fiends Are a New Southern Menace

Коли кокаїн охопив всю країну, урядом США був прийнятий документ під назвою «Harrison Narcotics Tax Act» ― федеральний закон США, який регулював оподаткування, виробництво, ввезення і розповсюдження опіатів і продуктів коки, завдяки чому, у 1914 році кокаїн став занадто дорогим для тих, хто використовував його раніше.

Але незабаром з'явився інший стимулятор. Синтезований в 1929 році амфетамін, в той час відомий як бензедрин, швидко став першим вибором американців, додавши їм бадьорості духу і творчого потенціалу. У період після Першої Світової Війни вживання бензедрину в США зросло до «небес». Так, в кінці 1960-х років виробництво бензедрину становило від 8 до 10 млрд таблеток на рік, а користувачі стали ласкаво називати їх «bennies» (колеса?).

Фото: wikihow.com

«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Найбільш романтизованою і добре відомою історією зловживання амфетаміном є використання «коліс» бензедрину представниками біт-покоління. Так, наприклад, споживаючи бензедрин і каву, американський письменник Джек Керуак записав весь свій роман всього за три тижні у вигляді так званого великого сеансу спонтанної прози. Але, насправді, амфетамін і творчий процес йшли рука об руку, забезпечуючи Керуаку необхідне натхнення і прагнення до створення шедеврів.

Ця «звичка» також супроводжувала і інших відомих інтелектуалів: поета Уіст Х'ю Одена, американську письменницю і філософа російського походження, а також жінку, яка є творцем філософського напряму об'єктивізму Айн Ренд (Аліса Зіновіївна Розенбаум) і багатьох інших.

Однак амфетамін використовували не тільки провідні інтелектуали сучасності. У своєму есе «Перша амфетамінова епідемія Америки, 1929–1971» історик Ніколас Расмуссен пише, що, на початку 1960-х років, в самий розпал «епідемії», США виробляли не менше 80 тонн солей амфетаміну на рік. Щоб виснажити цей запас кожному жителю США довелося б спожити 43 10-мілліграмових дози. Расмуссен пояснює, що настільки рясне споживання стимуляторів було викликано американським баченням цього наркотику. Жителі США розглядали препарат, як панацею. Найчастіше використовували як антидепресант, для схуднення і навіть для проблемних дітей ― ось тут СДУГ став ім'ям прозивним.

Фото: wikihow.com«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Незважаючи на те, що близько 85% амфетамінових рецептів були виписані жінкам у віці від 36 до 45 років, також «під ним» дуже часто працювали водії комерційних вантажівок, проводячи в дорозі безліч годин на самоті. Близько половини з 10 млрд таблеток, які виготовлялися щороку, до цього дня вважаються зниклими, що часто пов'язують з підпільним продажем пігулок водіям.

У 1950-ті роки амфетамінові галюцинації комерційних водіїв вантажного автотранспорту були відповідальні за безліч руйнівних і смертельних нещасних випадків. У відповідь на питання з боку влади, водії вантажівок або не мали дійсного пояснення або продовжували галюцинувати.

Історик Кетлін Фрідл (Kathleen Frydl) в своїй книзі «The Drug Wars in America» пише про одного такого водія, який був настільки неадекватним, що залишив кермо і поповз в задню частину кабіни, щоб подрімати, залишивши рулити свого друга «Бенні». Поліції водій розповів наступне:

«Бенні і я їхали дуже добре, але я був дуже сонним. Бенні так добре водить, що я вирішив піднятися на ліжко, довіривши машину Бенні...»

Хоча амфетамін зустрічається в сценах цих аварій досить часто, аутсайдерам знадобився деякий час, щоб відстежити джерело проблеми.

«Автомобільна наркокультура була прихована від очей і вбудована в контекст роботи, тому не дивно, що чиновники погано розуміли масштаби проблеми», ― пише Фрідл.

Історик Управління продовольства і медикаментів (Food and Drug Administration, FDA) Джон П. Суонн пише, що до середини 1950-х років вживання амфетаміну водіями вантажівок стало настільки неприборканим, що FDA довелося організувати широкомасштабне розслідування.

Фото: wikihow.com«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

За словами історика Шейна Гамільтона, водії вантажівок цієї епохи стали фізичними передумовами технологічного та економічного зсуву в американському капіталізмі. Гамільтон стверджує, що з 1930 по 1970 роки, американський капіталізм зазнав суттєвих змін ― перехід від централізованої і жорстко регламентованої економіки Нового курсу до індивідуалізованої і мінімально-регульованої економіки.

♦♦♦

Сьогодні провідні бізнес видання такі, як, наприклад, Forbes публікують статті, в яких відстоюють подальше використання СДУГ-препаратів, а Американська психіатрична асоціація, яка нещодавно розширила діагностичні критерії СДУГ, між тим, отримує від 20% до 30% свого річного фінансування від фармацевтичних компаній.

Фото: wikihow.com

«З'їж їх!» // Фото: wikihow.com

Читання ретельно опрацьованих Forbes сюжетних ліній про те, як безліч «профільних відмінників» остаточно покінчили зі своїм СДУГ, швидше нагадує історію американської «продуктивності» з кокаїном і бензедрином.

Фармацевтичні компанії не могли б знайти або придумати більш досконалий препарат, щоб продати його, як той, який здатний заповнити постійну потребу американської економіки. Стимулятори забезпечують її готовою до всього і щасливою робочою силою ― активною і жвавою, з протестантською трудової етикою, що протікає по її венах. А коли бажання досягти американської мрії не відчувається, звісно, що поблизу завжди є стимулятори.

Цікаве в розділах на сайті
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький
Бриджит Джонс 3
2016, Великобритания, Ирландия, США, Франция