Інтерв'ю Антона Прібиткіна (Secret Avenue)
Музика
Інтерв'ю Антона Прібиткіна (Secret Avenue)
17:50 10.12.2015
853
Розповісти друзям

Лідер групи Secret Avenue Антон Прібиткін — про своє дитинство, про групу та плани на майбутнє, улюблені місця, музику та книги, про ставлення до поширення музичного контенту у відвертій бесіді для медіапорталу slavpeople.com.

Secret Avenue — молода українська група, створена у кінці 2012 року в Києві. Музика Secret Avenue поєднує в собі елементи нью-вейву та інді-року.

Перші кроки

У дитинстві, так склалося, що до музичної школи батьки мене не віддали. Отже, музичної освіти у мене немає. Як мені зараз починає здаватися, що це й на краще. Я така людина, якій все швидко починає набридати. Думаю, якби я займався музикою професійно з ранніх років, вона мені б уже набридла.

Все почалося з батьківською гітари вдома, коли мені було років 13. Батько показав пару акордів, потім однокласники.

Замість музичної школи я ходив у художню. Саме там мені почали прививатися музичні смаки. Подобалися в дитинстві групи Агата Крісті та Nirvana.

Робота

Ми з Жорою (Жора Прінцев, клавішник Secret Avenue, — ред.) обидва з Сімферополя і давно знайомі. Нас можна назвати кістяком групи. Грали разом у різних кримських колективах. З 2009 по 2011 рік я прожив у Москві. Там я почав вже усвідомлено складати, знайомитися з продюсерами та музичними редакторами. Але все почалося саме в Києві. Ми знайшли барабанщика Колю (Микола Сікора, — ред.) І незабаром дали свій перший концерт в новорічну ніч 2012 року. Це і можна назвати датою створення групи.

Назву групи придумав я. Немає ніякої містичної історії, мене не осінило, я нічого довго не вигадував. Перебирав словосполучення, які мені були близькі, в блокноті свого телефону. Хотілося, щоб просто писалося і було легке для сприйняття. У колективі все, що стосується естетики, дизайну, проходить через мене.

Я прихильник живих виступів. Для мене це найяскравіша частина, яка може статися з музикантом. Я не скажу нічого нового. Для цього ми цим і займаємося. Це задоволення від затребуваності, від віддачі за те, у що ми вкладаємо душу.

У наступному році ми плануємо випустити повноформатний (LP) альбом. Записуватися будемо в Україні. По-перше, у нас є люди, які справляються з цим на відмінно. По-друге, ми самі собі саунд-продюсери. У майбутньому хотілося б записатися за кордоном і ще багато чому повчитися.

Інтерв'ю Антона Прібиткіна (SECRET AVENUE)

Книги

Останнім часом, на свій сором, читати став менше. Банально не вистачає часу. Якщо є хвилинка — читаю де завгодно — хоч у ванній, хоч за обідом.

Дуже люблю читати автобіографії. Антології, які складаються на основі живих інтерв'ю. Читаю з дитинства Сапковського, люблю зарубіжну літературу — Буковскі, Стейнбека, Хакслі. Намагаюся себе не перевантажувати.

Кіно

Не можу сказати, що я естет в цьому питанні. Дивлюся, в основному, серіали. З останнього — «Лікарня Никербокер»,тяжію до гангстерської тематики — «Клан Сопрано», «Підпільна імперія». Люблю фільми Скорсезе.

Що стосується новинок, цього року я навіть жодного разу не відвідав кінотеатр. Люблю великі екрани, але якось не виходило побувати.

Музика

Я не обмежую себе ніколи в стилях, слухаю дуже багато і різного. Я постійно відкриваю для себе вже багатьом відкриті речі і не соромлюся цього. Останнім часом тяжію до поп-соулу, R'n'B, фанку. Дуже подобається остання робота Джеймі Вуна, британська співачка Ліанн Ла Хавас.

Нещодавно відкрив для себе такого виконавця блюзу як О.В. Райт. Я не чув ніколи, щоб так хтось співав.

Часто слухаю щось зі «старенького» під час роботи (Антон Прібиткін — 3D-дизайнер за професією, — ред.), щоб не відволікатися. Ностальгічні почуття бувають різні, можу вімкнути і Агутіна — «Босоногий хлопчик».

Зараз до музики ставлюся більше з методичної сторони: я намагаюся розшаровувати трек, аналізую аранжування та прийоми.

Міста та країни

Я не особливо багато де бував. Побував у Європі, рік прожив в США. Відвідав Лас-Вегас, велике враження залишила пустеля в Неваді. Москва — своєрідне місто. Київ — в ньому затишно.

Обожнюю спеку. Поїхав би однозначно туди, де пальми і море. Точно не скажу куди, але туди, де сонце.

Інтерв'ю Антона Прібиткіна (SECRET AVENUE)

Поширення контенту

Це дуже складна тема. Все не так просто, як здається на перший погляд. Продавати музику, як результат своєї праці, — загалом, так бути і повинно. Але мені здається, якщо музикант отримує основний прибуток від концертної діяльності — це цілком нормально. Хочеться, щоб твоя музика доходила до великої кількості людей і не важливо, платно це чи ні.

Є безліч зручних сервісів для прослуховування музики в якості ознайомлення, а скачування — це більше питання совісті. Я вітаю жести Тома Йорка, Джона Фрушанте, які викладають свої альбоми для вільного скачування, мотивуючи це тим, що їхня музика — для всіх.

Автор: Сергій Чирков

фото: liroom.com.ua, Олександр Бех

Цікаве в розділах на сайті
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький