Досьє кандидатів на пости міністрів
Політика
Досьє кандидатів на пости міністрів
19:28 12.04.2016
1016
Розповісти друзям

Посол США в Україні Пайетт прокоментував процес створення нового українського уряду. Під час розмови зі ЗМІ посол США заявив, що серед кандидатів на посади в Кабінет міністрів насправді гідні політики.

«Я бачив в списку дуже сильних кандидатів, які мають репутацію реформаторів. Тих, кому буде віддано будувати сучасні європейські інститути, яких заслуговує український народ», — підкреслив Пайетт.

Нагадаємо, вранці був оголошений список кандидатів на посади міністрів в новому Кабміні. slavpeople.com вирішили познайомити читача з реформаторським потенціалом кожного з них.

Віце-прем'єр-міністр/міністр регіонального розвитку

Віталій Ковальчук 

У 1986-му році закінчив Ірпінську середню школу №6 та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на юридичний факультет.

У червні 1987-го–квітні 1989-го року проходив строкову військову службу у Збройних силах СРСР (будівельні війська) на посадах військового будівельника, курсанта та командира взводу.

У травні 1989-го–червні 1993-го року навчався та закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримав кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» (повна вища освіта).

У вересні 2008-го–лютому 2011-го років навчався та закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, отримав другу повну вищу освіту за спеціальністю «Державне управління» та здобув кваліфікацію магістра державного управління.

Трудова діяльність

У липні 1993-го–липні 1996-го років працював в акціонерному банку «INKO» на посадах юрисконсульта, старшого юрисконсульта та начальника юридичної служби.

У липні 1996-го–січні 1997-го років працював в українсько-американському ТОВ з іноземними інвестиціями «Байп Ко., ЛТД» на посадах заступника генерального директора та адміністративного директора.

У січні–квітні 1997-го року працював у ЗАТ «Недержавний фінансово-промисловий пенсійний фонд» на посаді начальника юридичної служби.

У квітні–червні 1997-го року працював в українській державній кредитно-інвестиційній компанії на посаді начальника відділу цінних паперів департаменту власності та інвестицій.

У червні 1997-го–вересні 1999-го років працював у ЗАТ Інвестиційна компанія «Нафтаенерго Інвест» на посаді віце-президента.

У вересні 1997-го–квітні 2001-го років працював і виконував громадську роботу у Всеукраїнській громадській організації «Фонд підтримки регіональних ініціатив» на посаді генерального директора та віце-президента.

У квітні–вересні 2001-го року працював у ТОВ «Факторинговий дім» на посаді директора.

У вересні 2001-го–вересні 2005-го років працював в Акціонерній холдинговій компанії «Укрнафтопродукт» на посадах першого заступника голови правління та голови правління.

У жовтні 2005-го–листопаді 2007-го років працював в українсько-американському ТОВ «Консалтингова компанія „Фарго“» (в грудні 200-го року товариство перейменовано у ТОВ Юридична фірма «Фарго») на посаді заступника генерального директора.

У грудні 2007-го–грудні 2010-го року працював у Голосіївські районній в місті Києві державній адміністрації на посаді заступника голови.

У січні 2011-го–липні 2012-го року працював у ТОВ «Клініка генетики репродукції „Вікторія“» на посаді заступника директора.

Політична діяльність

У 2006-го–2010-го роках був обраний депутатом Голосіївської районної у місті Києві ради, голова постійної комісії з питань ефективного використання комунальної власності та оренди.

У квітні 2010-го року обраний головою Центрального виконавчого комітету політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи)».

З липня 2012-го року працює головою Центрального виконавчого комітету політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи)» на постійній основі.

З квітня 2010-го року і до тепер заступник голови політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи)», голова Київської міської організації партії.

У квітні 2012-го року очолив виборчий штаб партії «УДАР Віталія Кличка».

Народний депутат України 7-го скликання з 12-го грудня 2012-го від партії «УДАР», № 5 в списку. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Голова виборчого штабу Петра Порошенка на президентських виборах 2014-го.

Віце-прем'єр з Євроінтеграції 

Іванна Климпуш-Цинцадзе

У 1992-му році пройшла курс навчання у Літній школі Гарвардського Українського дослідного інституту, Гарвардський університет (США).

У 1994-му році закінчила Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, спеціальність — дефектологія і логопедія. Отримала диплом спеціаліста.

У 1993–1994-му — навчалася в Державному університеті штату Монтана (США), спеціальність — міжнародні відносини і міжнародне право.

У 1997-му році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність — міжнародні відносини, бакалавр, диплом з відзнакою.

У 1998-му році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціальність — міжнародні відносини. Кваліфікація: магістр, диплом з відзнакою.

Вільно володіє англійською мовою. Розуміє та розмовляє польською, угорською та грузинською мовами.

Трудова діяльність

1994–1999-го — керівник проектів, керівник відділу міжнародних відносин ГО «Український незалежний центр політичних досліджень»;

1999–2002-го — керівник проектів «Київський Центр Інституту Схід-Захід»;

2001–2002-го — в.о. директора Київського центру ШСЗ «Київський Центр Інституту Схід-Захід»;

2002–2007-го — кореспондент у США (Вашингтон) і на Кавказі (Тбілісі) Української служби радіо Бі-Бі-Сі (BBC);

2007–2009-го — заступник директора з програм Міжнародної благодійної організації «Фонд підтримки міжнародного співробітництва України» («Фонд Відкрий Україну»);

2009–2011-го — директор Міжнародної благодійної організації «Фонд підтримки міжнародного співробітництва України» («Фонд Відкрий Україну»);

З 2011-го — директор благодійної Організації «Ялтинська європейська стратегія».

Член правління громадської організації «Український медіа центр» («Український кризовий медіа центр»). Є співавтором книги: «Чорноморський регіон: співробітництво і безпека».

Віце-прем'єр-міністр з питань АТО

Володимир Кістіон 

Народився 31-го травня 1965-го року, у селі Довжок, Ямпільського району, Вінницької області.

За освітою інженер-будівельник, закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Водопостачання та водовідведення».

Отримав ступень магістра державного управління в Одеському регіональному інституті державного управління.

Трудова діяльність

Перше місце роботи — майстер житлового фонду Ямпільського комбінату комунальних підприємств.

З 1990-го року очолив Ямпільське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства.

З 2001-го року — начальник обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Вінницяводоканал».

Політична діяльність

З 2008-го по 2011-й рік займав посаду заступника Вінницького міського голови.

З липня 2011-го року по жовтень 2014-го року — перший заступник Вінницького міського голови.

13-го жовтня 2014-го року розпорядженням Кабінету Міністрів України призначений на посаду першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Заслужений працівник сфери послуг України.

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань

Павло Розенко

Закінчив київську середню школу № 135, у 1987-му році вступив до електроакустичного факультету Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1993 році.

Політична діяльність

Був одним із засновників першої незалежної всеукраїнської студентської організації — Української студентської спілки (УСС). Очолював Київську міську організацію УСС, обирався першим заступником голови Української студентської спілки. Активний учасник акції студентського голодування, відомого як «Революція на граніті», яка відбувалася у жовтні 1990 року. Акція студентського голодування стала однією із наймасовіших протестів на теренах колишнього СРСР і була підґрунтям для проголошення у 1991-му році незалежності України.

Був членом «Народного Руху України» (з 1989-го року), «Молодого Руху».

З 1994-го року перебуває на державній службі. До 2000-го року — помічник-консультант народного депутата України.

У 2000-му–2001-му роках — помічник міністра, керівник служби забезпечення діяльності Міністра екології та природних ресурсів України.

З 2001-го до 2005-го року — помічник-консультант народного депутата України, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У лютому 2005-го року призначений першим заступником міністра праці та соціальної політики України.

У 2007-му році — керівник служби соціальної політики Секретаріату президента України.

З 2008-го по червень 2010-го — перший заступник міністра праці та соціальної політики України.

З 2010-го року — незалежний експерт з питань соціальної політики України, провідний експерт Центру ім. О.Разумкова, громадський діяч.

Автор понад сотні статей і публікацій з питань соціальної політики, пенсійної реформи, системи пільг та компенсацій в Україні, оплати праці, інших аспектів соціально-трудових відносин.

З 2012-го року — член політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка, № 10 передвиборчого списку партії на виборах до Верховної Ради України. У жовтні 2012-го року обраний народним депутатом України. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

У грудні 2014-го року призначений міністром соціальної політики України.

Державний службовець 1-го рангу. Заслужений працівник соціальної сфери України (жовтень 2008). 

Міністр фінансів

Олександр Данилюк

Заступник голови Адміністрації президента України.

Закінчив Київський інститут інвестиційного менеджменту, Національний технічний університет (КПІ), а також Бізнес школу (МБА) Індіанського університету (США). Володіє п'ятьма мовами.

Трудова діяльність

Протягом трьох років Олександр Данилюк працював над проектами компанії Маккінзі і Компанія в Лондоні і Москві, ще чотири роки очолював один з Інвестиційних фондів Лондона.

Політична діяльність

З вересня 2010-го року Олександр Данилюк очолює Координаційний центр з упровадження економічних реформ. Він переміг у конкурсі на цю посаду. Координаційний центр безпосередньо перебував під патронатом глави АП Сергія Льовочкіна.

24-го лютого 2014-го року був звільнений указом №115/2014 в.о. президента Олександром Турчиновим з посади радника президента.

17-го липня 2014-го року президент України Петро Порошенко указом №598/2014 призначив Олександра Данилюка представником президента України в Кабінеті міністрів.

Відзначимо, що раніше Олександр Данилюк був радником президента Віктора Януковича. Як зазначає Дзеркало тижня, не всі проекти змін Координаційного центру, напрацьовані інтелектуалами під керівництвом Данилюка, були затребувані Януковичем і прем'єр-міністром Миколою Азаровим.

Олександр Данилюк розглядався Петром Порошенко на посаду заступника голови АП, покликаного курирувати реформи, однак це місце було віддано гендиректору Microsoft Україна Дмитру Шимківа.

25-го вересня 2015-го року президент України Петро Порошенко указом №562 / 2015 призначив Данилюка заступником глави Адміністрації президента України.

Міністр охорони здоров'я

Андрій Рева

У 1987-му році закінчив Ленінградське вище військово-політичне училище. Офіцер з вищою військово-спеціальною освітою. Має другу вищу освіту за кваліфікацією «Юрист».

У 1983-му–1987-му роках був курсантом Ленінградського вищого військово-політичного училища ППО ім. Ю.В.Андропова.

Трудова діяльність

З 1987-го по 1989-й роки — заступник командира роти по політичній частині в/ч Збройних Сил СРСР.

З 1989-го по 1995-й роки працював вчителем історії Вінницької середньої школи №27.

У 1995-й–1998-му роках — голова Вінницького міського комітету профспілки працівників освіти і науки.

Політична діяльність

З 1998-й по 2000-й роки обіймав посаду заступника Вінницького міського голови.

У 2000-му–2005-му роках — начальник управління соціального захисту населення Замостянської районної ради м. Вінниці.

З 2005-го року по теперішній час працює на посаді заступника Вінницького міського голови.

Заслужений працівник соціальної сфери України (Указ Президента України №53 від 20.01.2010р.)

Міністр освіти

Лілія Гриневич

Має дві вищі освіти: біохімік-викладач та економіст-менеджер. Стажувалася у Варшавському і Колумбійському університетах з проблем реформування освіти. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Тенденції децентралізації управління освітою в сучасній Польщі».

Трудова діяльність

Працювала вчителем, заступником директора школи, директором школи, викладачем вищих навчальних закладів, начальником управління освіти і науки.

З 2002-го року працювала директором Центру тестових технологій Міжнародного фонду Відродження, де розробляла систему зовнішнього незалежного тестування школярів та абітурієнтів вищих навчальних закладів. Результатом стало впровадження системи на національному рівні.

Брала участь у створенні Українського центру оцінювання якості освіти, очолила його.

У 2006-му–2009-му рр. була начальником Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації.

Була радником лідера партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка з питань освіти.

На момент парламентських виборів 2012-го року була докторантом в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України.

2012-й–2014-й рр. — народний депутат України VII скликання від ВО Батьківщина (№14 у виборчому списку). Очолила парламентський комітет з питань науки і освіти.

Була членом ради партії Фронт змін, координатором напрямку Суспільство знань проекту «Уряд змін» Арсенія Яценюка. 15-го червня 2013-го року після об'єднання «Фронту змін» та «Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина“», була обрана одним із заступників лідера Батьківщини.

З листопада 2014-го року — народний депутат України VIII-го скликання від «Народного фронту» (№9 у виборчому списку).

Відмінник освіти України.

Міністр соціальної політики

Максим Нефьодов

З відзнакою закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка і має ступінь магістра за спеціальністю «Економічна теорія».

Трудова діяльність

У 2003-му–2006-му роках працював аналітиком по злиттю і поглинанням у компанії Golden Gate Business.

У 2006-му–2010-му роках працював у інвесткомпанії Dragon Capital, де обіймав посаду віце-президента, а потім директора інвестиційно-банківського департаменту.

У 2010-му році став керуючим директором українського офісу фонду Icon Private Equity, а з 2011-го року був керуючим партнером самого фонду.

Політична діяльність

18-го лютого 2015-го року призначений заступником міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавичуса. У міністерстві відповідав за технічний регламент і стандартизацію, займався впровадженням електронних тендерів у держзакупівлях, куруючи проект ProZorro. У лютому 2016-го слідом за міністром Абромавичусом подав у відставку.

Міністр інфраструктури

Володимир Омелян

Заступник міністра інфраструктури України — керівник апарату.

У 2000-му році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, а у 2001-му році — Національний університет «Львівська політехніка».

Дипломатична діяльність

З жовтня 2000-го до квітня 200-го — спеціаліст другої категорії відділу НАТО та ЗЄС Управління євроатлантичної інтеграції Міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З квітня 2001-го до вересня 2001-го — аташе відділу НАТО та європейської безпеки Управління євроатлантичного співробітництва Департаменту з питань політики та безпеки Міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З вересня 2001-го до серпня 2002-го — аташе Групи планування, координації та контролю Кабінету міністра міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З серпня 2002-го до веренся 2004-го — третій секретар Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні на час довготермінового відрядження міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З вересня 2004-го до листопада 2006-го — другий секретар постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні на час довготермінового відрядження міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З жовтня 2006-го до квітня 2007-го — заступник директора Департаменту забезпечення роботи міністра (патронатна служба) міністерства економіки України, м. Київ;

З квітня 2007-го до січня 2008-го — перший секретар аналітичного відділу Департаменту секретаріату міністра міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З січня 2008-го до березня 2009-го — начальник Управління організації роботи Міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, м. Київ;

З березня 2009-го до березня 2010-го — директор Департаменту секретаріату міністра (патронатна служба) міністерства охорони навколишнього природного середовища України, м. Київ;

Від серпня 2010-го до березня 2011-го — радник відділу обробки документації та контролю Департаменту секретаріату міністра міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З березня 2011-го до квітня 2011-го — радник аналітично-іміджевого відділу Департаменту секретаріату Міністра Міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З квітня 2011-го до травня 2011-го — радник відділу Російської Федерації Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З травня 2011-го до листопада 2011-го — виконуючий обов 'язки начальника відділу Російської Федерації Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З листопада 2011-го до березня 2012-го — начальник відділу Російської Федерації Управління Російської Федерації Першого територіального департаменту міністерства закордонних справ України, м. Київ;

З березня 2012-го до червня 2012-го — заступник директора Першого територіального департаменту міністерства закордонних справ України — начальник Управління Російської Федерації цього Департаменту, м. Київ;

З червня 2012-го до березня 2014-го — заступник директора Департаменту забезпечення діяльності міністра (патронатна служба) міністерства фінансів України, м. Київ;

З березня 2014-го до грудня 2014-го — керівник Служби міністра Кабінету міністрів України, м. Київ;

Грудень 2014-го — розпорядженням Кабінету міністрів України від 17.12.2014 № 1232-р призначений на посаду заступника міністра інфраструктури України.

Грудень 2014-го — розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.12.2014 № 1268-р призначений на посаду заступника міністра інфраструктури України — керівником апарату.

Міністр екології

 Остап Семерак

З 1989-го до 1994-й навчався на фізічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, а з 1992-го до 1998-го у Національному університету «Києво-Могилянська академія» за фахом магістр політології.

З 1992-го до 1995-го — співзасновнік та заступник голови Студентського братства національного університету «Києво-Могилянська академія».

З 1994-го до 1996-го — координатор програми «Школа молодого політика» Українського фонду підтримки реформ.

З випуску 1996-го — президент Фонду сприяння розвитку політичної и правової культури.

З лютого 1997-го — керівник секретаріату Фракції ПРП «Реформи-центр», з 2002-го — завідувач секретаріату фракції «Наша Україна»; з 2005-го — завідувач секретаріату фракції партии «Реформи і Порядок» у Верховній раді України.

Серпень 2006-го — листопад 2007-го — заступник голови Київської обласної державної адміністрації по вопросам внутрішньої політики та зв'язків із громадськістю.

2007–2012 рр — народний депутат України VI-го склікання від Блоку Юлії Тимошенко.

2010–2012 рр — міністр молоді, спорту та подготовки до «Євро-2012» тіньового Кабінету міністрів.

З 27-го лютого 2014-го року — міністр Кабінету міністрів України.

На позачергових парламентських виборах 26-го жовтня 2014-го року обраний народним депутатом України за списком політичної партии «Народний Фронт».

Був членом партії «Реформи і порядок» (ПРП) від моменту її створення у 1997-му до злиттів з ВО «Батьківщина» у 2013-му, очолював Виконавчий комітет ПРП.

Співавтор книги «Абетка українського політика» (1997).

Володіє англійською мовою.

Захоплюється спортом та авто.

Стець, Аваков, Петренко, Клімкін

На своїх посадах залишаться міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та міністр юстиції Павло Петренко, міністр закордонних справ Павло Клімкін, міністр оборони Степан Полторак і міністр інфорполітики Юрій Стець. Водночас він зауважив, що поки не визначеними залишаються кандидатури міністрів енергетики, економіки і культури. Гончаренко також заявив, що в коаліції вже налічується 226 голосів і вона готова голосувати за нового прем'єра і новий склад Кабміну.

«Учора ми прийняли трьох (позафракційних депутатів до „БПП“ — ред.), сьогодні ми прийняли ще одного (Сергія Міщенка — ред.). І зараз у нас є 226 голосів (в коаліції — ред.), з чим я вітаю український парламент», — сказав він.

Нардеп додав, що коаліція зараз проведе збори, на яких висуне кандидатуру в прем'єр-міністри, це кандидатура Володимира Гройсмана.

«Ми її направимо президенту, — сказав Юрій Луценко, — не будемо при цьому користуватися послугами „Укрпошти“. Тому сподіваємось, це буде дуже швидко».

Як додав у Твіттері нардеп від БПП Мустафа Найєм, міністром аграрної політики та продовольства може стати голова Комітету Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий.

Нагадаємо, 10-го квітня Арсеній Яценюк заявив про відставку з поста Прем'єр-міністра.

У ніч на 12 квітня на перемовинах в Адміністрації президента було досягнуто консенсусу щодо кандидатури Володимира Гройсмана на пост прем'єра і складу нового уряду.

Раніше про готовність очолити Кабмін заявляла міністр фінансів Наталія Яресько, яка пропонувала формування уряду технократів, які не мають відношення до політичних груп.

Цікаве в розділах на сайті
Перлини української класики (збірник)
Леся Українка Іван Якович Франко Михайло Михайлович Коцюбинський Тарас Григорьевич Шевченко Василь Стефаник Микола Хвильовий Григорій Квітка-Основ’яненко Iван Нечуй-Левицький
Бриджит Джонс 3
2016, Великобритания, Ирландия, США, Франция